Комусь релігія допомогла під час важких травм, для когось стала переломним етапом у кар'єрі, а для когось – сенсом життя. Отже: історії відомих релігійних спортсменів.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише risu.ua.
Кака, футбол
Рікарду Ізексон дос Сантуш Лейте (або Кака) був звичайним бразильським хлопчиком, одначе з фінансово забезпеченої родини, на відміну від багатьох своїх одноклубників у дитинстві. Як розповідав сам футболіст, у ранньому віці батьки приділяли багато часу його духовному навчанню, а вже у 12 років його похрестили у баптистській церкві.
Проте мрія Кака стати футболістом могла і не реалізуватися. У 18 років він невдало стрибнув у басейн, вдарившись головою об його дно, й зламав шийний хребець. Бразилець провів два місяці, лежачи на ліжку, а лікарі казали, що він може більше не зіграти у футбол.
“У той період я знову побачив, що Бог зі мною. Це була місія. Я думаю, що футбол — це моя місія”, – казав Рікарду.
І справді, за два місяці Кака повернувся до футболу, а менш ніж за півроку – дебютував за рідний клуб. Після цього він став чемпіоном світу у 2002 році й перейшов до “Мілана” у 2003 році, де вигравав Лігу чемпіонів. Згодом півзахисника визнали найкращим гравцем світу у 2007 році.
Водночас Кака залишився тим же хлопчиком, який не забув нагадувати про свою віру. Після своїх голів він вказував пальцями у небо, а після перемоги над “Ліверпулем” у фіналі Ліги чемпіонів він продемонстував футболку з написом “I belong to Jesus” (“Я належу Богу”).
“Може здаватися, що в мене є все. Через моє багатство та славу деякі люди запитують, чому мені потрібен Ісус, або чи потрібен мені все ще Ісус. Відповідь проста: мені потрібен Ісус щодня мого життя. Його Слово, Біблія, каже мені, що без Нього я нічого не можу зробити. Я справді в це вірю. Здатність грати у футбол і все, що з цього випливає, – це дари від Бога. Він дав мені талант, який я можу використовувати для Нього, і я намагаюся вдосконалювати його щодня”, – розповідав футболіст.
Кака під час кар'єри був членом Церкви відродження у Христі у Сан Паулу до 2010 року, а вже після завершення професійних виступів у 2017-му продовжив висловлювати свою позицію. Зокрема у листопаді 2025 року він виступив з промовою у Церкві сім'ї у Сорокабі, Бразилія, де використав свою історію, щоб повернути людей до віри, і розповів, що професія, успіх і досягнення є продовженням того, ким ми є, але не повинні визначати нас.
Нікола Оліслагерс, легка атлетика, стрибки у висоту
Нікола Оліслагерс (дівоче прізвище – Макдермотт) народилася у Австралії, хоча по материнській лінії вона має хорватське походження. Вже з восьми років вона почала займатися легкою атлетикою, будучи досить високою для свого віку, і мала мрію: виступити на Олімпійських іграх та стати першою австралійкою, яка візьме висоту в понад 2 м.
Однак у віці 20 років Нікола відчула незадоволеність своєю кар'єрою. Вона почала відчувати страх невдачі й сумніватися у тому, що правильно обрала шлях у професійному спорті. Тоді Макдермотт, яка стала християнкою у віці 16 років після відвідання табору, вирішила “відмовитися від спорту й віддати його у руки Бога”. Австралійка хотіла стати місіонеркою або звичайною працівницею церкви, проте, як розповіла, вона сама, Бог попросив її залишитися в легкій атлетиці.
“Коли Бог сказав: «Ні, Я хочу, щоб ти займалася спортом, але роби це по-Моєму», я не уявляла, як це буде виглядати. Але я виявила, що це послання про те, що люди усвідомлюють свою цінність і значимість поза межами своїх спортивних досягнень, глибоко закарбувалося в мені — ніби було викарбувана на моєму серці.
На той час я ніколи не потрапляла до національної збірної серед дорослих, не був найкращою у своїй країні, ледь-ледь – найкращою у своєму штаті. Я не була перспективною спортсменкою, але те, що для мене означало все, я віддала у руки Бога і отримала натомість набагато більше, ніж я могла би висловити словами. Хоча в очах світу моя цінність не була такою великою, в очах Бога вона була незмірною”, – сказала Оліслагерс.
Вже у 2021 році австралійка виграла срібло на Олімпіаді в Токіо, після чого у 2024-му – додала ще одну срібну медаль. Також у її активі два золото й срібло на чемпіонату світу в приміщенні й золото та бронза – на змаганнях на відкритому повітрі. Перед кожною спробою на турнірах вона читає уривки з Біблії, зокрема деякі з них пише у себе на зап'ясті. Також вона веде свій записник, який вона називає “маленька золота книжечка”, та має напис “На Його славу”. У ній вона занотовує свої стрибки, також ілюструє їх для власного аналізу, як і уривки з Біблії.
“Щоразу, коли я виходжу на поле і бачу планку, яка здається справді високою, це, буквально, молитва. І я кажу собі: «Ісусе, Ти живеш у мені. Тож, хоч ця планка й здається такою високою, я знаю, що з Тобою все можливо». І я нагадую собі, що маю бути найкращим підбадьорювачем для себе самої. Бо якщо я буду критичною і не підбадьорюватиму себе, це тіло не злетить. Звісно, є крики «Давай!» і самопідбадьорення. Але здебільшого це просто боротьба зі страхами за допомогою істини, за якою я живу”, – сказала Оліслагерс.
У 2018 році стрибунка у висоту разом з іншою легкоатлеткою Ноа Ананг заснувала євангелізаційну місію під назвою «Everlasting Crowns» (“Вічні корони”). У її рамках проводяться зустрічі для спортсменів по всьому світу зі вченнями Біблії та молитвами. Як заявляла сама Нікола, метою місії є не тільки навернення до віри, а й змагання з вічною метою.
Cтеффен Каррі, баскетбол
Ворделл Стеффен Каррі народився у сім'ї професійного баскетболіста НБА Делла Каррі, тож з дитинства розумів, що таке спорт. У першому класі його мати, Соня Адамс, заснувала Християнську школу Монтессорі, яку майбутній гравець почав відвідувати разом з сім'єю кожної середи та неділі. Вже у середній школі Стеф відвідував Християнську школу Шарлотти кожного дня. Сам Каррі завдячує своїм духовним вихованням батькам.
“Я пам’ятаю той день, коли віддав своє життя Христу, ніби це було вчора. Я навчався у четвертому класі, і пригадую, як почув і зрозумів Євангеліє Ісуса Христа, а потім пройшов по проходу, щоб віддати Йому своє життя. З того моменту мої батьки продовжували зміцнювати мою віру, дбаючи про те, щоб я усвідомив значення зобов’язання, яке щойно взяв на себе. Озираючись назад, можу сказати, що моє дитинство було наповнене Господньою присутністю", – cказав баскетболіст.
Стеф продовжував свій шлях у спорті, перейшовши у коледж Девідсона у 10-му класі. Як розповідав американець, він розумів, що отримав неймовірний талант від Бога, й хотів піти туди, де його бажав бачити Він. У цьому переході визначну роль зіграв тренер Боб Маккілоп, який пояснив своє бачення його розвитку, а також теж був вірянином.
Вже у 2009 році Каррі підписав перший професійний контракт з клубом “Голден Стейт” і з того часу залишається там. Наразі 38-річний гравець чотири рази (2015, 2017, 2019, 2022 роки) ставав чемпіоном Національної баскетбольної асоціації (НБА), 11 разів входив у збірну найкращих баскетболістів сезону й двічі його визнавали найціннішим гравцем НБА (2015, 2016 роки). Крім цього, у складі збірної США він двічі ставав чемпіоном світу (2010, 2014 роки) й виграв золото Олімпійських ігор-2024.
Саме віра для Стефа протягом усього життя була незмінним джерелом сили та натхнення, яка допомагала йому протягом всієї кар'єри, що він демонструє під час святкувань успіхів на майданчику – б'є себе у груди й вказує на небо.
“Це символізує мою відданість Богу, і цю традицію ми з мамою придумали ще в коледжі. Люди повинні знати, кого я представляю і чому я є тим, ким є, — а все це завдяки моєму Господу й Спасителю.
Бог дав мені таланти заробляти на життя грою в баскетбол, але мені все одно доводиться наполегливо працювати, щоб щодня вдосконалюватися. Мені подобається, що баскетбол дає мені можливості робити добрі справи для людей і вказувати їм на людину, яка померла за наші гріхи на хресті. Я знаю, що завдяки Йому на мене чекає місце на небесах, і це те, чого не зможе перевершити жодна земна нагорода чи трофей. Є дещо більше, що я ціную більше, ніж просто цю футболку, яку ношу, і це Христос, Який живе в мені”, – розповідав баскетболіст.
У січні 2015 року Under Armour випустила нові баскетбольне взуття лінійки Curry One спільно з американцем, де на петлі для шнурків був напис “4:13” – згадка про уривок з Нового Заповіту із Послання до Филип’ян, 4:13, який звучить так: “Усе можу в Того, хто мене зміцнює”. Крім цього, він має тату на зап'ясті з цитатою з 1-го Послання до Коринтян, 13:8 — “Любов ніколи не підводить” — на івриті і є одним з інвесторів християнського бренду спортивного одягу Active Faith, який за допомогою послань на релігійну тематику хоче заохотити людей залишатися фізично активними та продовжувати свій християнський шлях.
Мухаммед Алі – бокс
Народився американець з ім'ям Кассіус Марселлус Клей-молодший у релігійній родині, де тато, Кассіус Клей старший, сповідував методизм, а мати, Одесса Грейді Клей – баптизм. Вже у 12 років його похрестили.
Після золота Олімпіади-1960 й перемоги на Сонні Лістоном у 1964 році, де Клей вперше став чемпіоном світу, він раптово заявив, що вступає до афро-американської мусульманської організації “Нація Ісламу” й бере ім'я Кассіус Ікс, яке пізніше змінить на остаточне Мухаммед Алі. В часи США 60-х років, коли була широко поширена расова сегрегація, у “Нації Ісламу” розглядали білих людей як дияволів, а саме віровчення було засноване на ісламі, одначе мало багато відмінностей від традиційного.
“Кассіус Клей — це ім’я раба. Я його не обирав і не хочу його мати. Я — Мухаммед Алі; це ім’я вільної людини — воно означає «улюблений Богом», — і я наполягаю, щоб люди вживали його, коли звертаються до мене чи говорять про мене”, – казав Алі.
У 1966 році Мухаммед відмовився від призову до армії США, яка тоді воювала з В'єтнамом, посилаючись на власні релігійні переконання Корану. Тоді ж він критикував керівництво Сполучених Штатів за “неправильну війну” й те, що його змушують летіти туди у той час, як “з так званими неграми в Луїсвіллі поводяться як з собаками та позбавляють їх простих людських прав”. Після відмови від проходження служби у 1967 році Алі позбавили звання чемпіона світу й заборонили боксувати в США до 1971 року, коли його вирок скасували.
Вже після відбуття “дискваліфікації” Мухаммед з 1974 по 1978 роки був абсолютним чемпіоном світу у надважкій вазі, а з 1978-го по 1979-й володів поясами WBA та The Ring. Завершивши кар'єру в 1981 році, він вважається одним з найкращих боксерів усіх часів, а у 1999 році британські глядачі BBC обрали його Спортивною Особистістю 20 століття. Водночас знову змін зазнали його релігійні погляди.
Після смерті лідера “Нації Ісламу” Елайджі Мухаммада у 1975 році Алі почав притримуватися доктрин його сина, Варіта Дін Мухаммада, котрий скасував расистський погляд на релігію й зробив зміни у бік сунізму.
“Варіт розкрив нам істинне значення Корану. Він показав, що колір шкіри не має значення. Він навчав, що ми самі відповідаємо за своє життя і не варто звинувачувати інших у власних проблемах. Мені це здалося правильним, тому я пішов за Воллесом, хоча не всі в «Нації» поділяли цю думку. Я змінив свої погляди, і тепер я вірю в істинний іслам”, – казав у інтерв'ю до своєї біографії Мохаммед у 1991 році.
Коментуючи терористичні атаки 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та у листопаді 2015-го в Парижі Мохаммед називав нападників “не справжніми мусульманами”, розповівши, що жорстокість джихадів суперечить ісламу. Натомість у своєї автобіографії у 2004 році він заявив про зацікавленість суфізмом, а наприкінці життя перейшов до сунітсько-суфійського ісламу.
Джерело: risu.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут